«Якщо вже вирішив, то чого відступати та ховатися?» - каже прикордонник Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Назар на псевдо «Піксель».

«Війна зустріла мене вдома – під Броварами, в селі Велика Димерка. Потім місяць окупації. 8 березня в село заїхали російські війська, виїхати було не реально, бо з усіх сторін були жорсткі обстріли. Виїхати з мамою та бабусею вдалося насилу лише з третьою евакуацією», - згадує «Піксель».

Російське повномасштабне вторгнення повністю змінило життя Назара, як і багатьох інших українців.

На його подвір’ї стояв російський танк, а коли солдати путіна тікали з Київщини – вщент знищили його родинну домівку. Повертатися вже не було куди – від помешкання лишилися тільки руїни.

Від рук окупантів постраждав навіть їхній дворовий собака – довелося лікувати йому лапки.

Як тільки зміг більш-менш влаштувати свою сім’ю, Назар, на той час ще хлопчина з далекими планами на майбутнє, не вагаючись вирішив піти на військову службу. Так сталося, що волею долі він опинився в лавах прикордонників Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ».

За час служби «Піксель» виконував завдання з охорони та оборони кордону з рб та рф.

«Тут вже як нова сім’я. Ми, прикордонники, разом з побратими зі збройних сил, якщо є час – обов’язково п’ємо каву гуртом, спілкуємося», - каже «Піксель».

А ось про службу говорить: «До виїзду тренувалися дуже багато, місяць, майже без упину. Але то і добре, адже зараз набагато легше вже в бойовій обстановці».

Прикордонник впевнений – перемога буде за Україною і обов’язково цього року. А поки Назар несе службу та чекає на ротацію – вдома вже чекає наречена і є плани на одруження!